Військово-Грузинська дорога: маршрут трасою із зупинками

Військово-Грузинська дорога - це не просто шлях у Казбегі, а сама по собі мета подорожі. 212 км від Тбілісі до Владикавказа, з них до Степанцмінди близько 155; за кермом це 2,5-3 години в один бік у гарну погоду, але із зупинками закладайте цілий день. Нижче - розбір за точками: де гальмувати на фото, що відбувається з покриттям у горах і чим ця дорога відрізняється від звичайного маршруту «з”їздити в Казбегі на пару днів».

Якщо вам потрібен саме варіант із ночівлею та підйомом до Гергеті, дивіться окремий план Тбілісі - Казбегі на 2 дні. Ця ж стаття - про дорогу як атракціон: серпантин, перевал, ущелини й оглядові майданчики, які проскакують, якщо гнати без зупинок.

Що за дорога і скільки на неї закладати

Траса йде долиною Тетрі-Арагві на півдні й долиною Тереку на півночі, перевалюючи Великий Кавказ через Хрестовий перевал. Це чинна федеральна дорога, а не туристичний атракціон зі шлагбаумом: нею ходять фури до Росії, рейсові маршрутки та молоковози. Асфальт більшу частину шляху пристойний, але ділянка підйому від Гудаурі до перевалу й спуск до Кобі буває розбитою і в ремонті - саме там втрачається час.

Що це означає на практиці. До Пасанаурі ви йдете бадьоро, рівною долиною, і може здатися, що весь маршрут такий. Справжня гірська частина починається після Гудаурі: серія серпантинів, вузькі місця, де дві фури розходяться насилу, і ділянки без огорожі. Середня швидкість тут падає до 30-40 км/год, і це нормально - не намагайтеся обганяти вантажівки на сліпих поворотах, місцеві цього не роблять. Окрема історія - фури на Верхній Ларс: у дні, коли кордон стоїть, вони вишиковуються вздовж узбіччя на кілометри, і на підйомі доводиться їх об”їжджати зустрічною. Усе це закладено в ті самі «3-4 години із зупинками»: сама їзда неквапна, і поспіх тут лише шкодить.

Практичний розрахунок на день із Тбілісі: виїзд о 8-9 ранку, обід у Пасанаурі, до полудня ви біля арки Дружби й на перевалі, у другій половині дня - у Степанцмінді, увечері назад. Якщо хочеться без поспіху піднятися до Гергеті й переночувати в горах - це вже дводенний формат, він розібраний в окремому маршруті.

Одразу відповім на часте запитання: їхати самому чи з водієм. Якщо у вас є права й хоч якийсь досвід гірського серпантину, дорога до Степанцмінди посильна на звичайній легковій - до самого селища йде асфальт, позашляховик тут не обов”язковий (він потрібен уже далі, на ґрунтівці до Гергеті). Але якщо серпантин з урвищами вас напружує, розумніше взяти машину з водієм або місце в маршрутці від станції Дідубе: за кермом ви дивитиметеся на дорогу, а не на краєвид, заради якого все й затівалося. Ще один момент про напрямок: з півдня на північ ви майже весь час їдете стороною, зверненою до ущелини, - краєвиди кращі, але й нервів більше; на зворотному шляху тримаєтеся скелі.

Жинвалі та Ананурі: перша половина шляху

Перші півсотні кілометрів - розгін долиною Арагві. Перший справжній привід загальмувати з”являється приблизно на 60-му кілометрі: з-за повороту відкривається Жинвальське водосховище - довге озеро неправдоподібно бірюзового кольору. Найкраща точка для кадру - короткий оглядовий майданчик просто перед Ананурі; влітку вода яскравіша, до осені рівень падає й оголює береги.

За кілька кілометрів - фортеця Ананурі просто на березі. Це той випадок, коли пам”ятка стоїть рівно на маршруті: вежі й дві церкви піднімаються прямо з води, парковка біля траси, захід безкоштовний. Пів години-годину тут вистачає; детальніше про сам комплекс - у картці Ананурі.

Невелика порада щодо фото: найкращий ракурс на фортецю з водою відкривається не з парковки, а якщо пройти вздовж стіни до дальньої вежі й піднятися на пару метрів схилом. Із самої стоянки в кадр лізуть машини й торгові намети. І якщо їдете влітку у вихідний, закладайте, що до Ананурі підтягуються автобуси з Тбілісі - приїхати сюди до 10 ранку варто хоча б заради порожніх кадрів.

Пасанаурі: обід на півдорозі

Приблизно на 90-му кілометрі дорога проходить Пасанаурі - селище, яке в Грузії вважають батьківщиною хінкалі. Це зручна і, чесно кажучи, єдина логічна точка поїсти перед підйомом у гори: далі кафе стає менше, а ціни вищі. Тут же зливаються дві Арагві, Чорна й Біла, - біля мосту добре видно, як каламутний і світлий потоки йдуть поряд, не змішуючись.

Гудаурі, арка Дружби та Хрестовий перевал

Після Пасанаурі починається набір висоти. Гудаурі - головний гірськолижний курорт країни; улітку підйомники стоять, зате схили зелені, і над ними постійно висять параплани. Звідси до перевалу - найвидовищніша ділянка дороги.

Одразу за Гудаурі - арка Дружби народів, кругла оглядова площадка з мозаїчною панорамою, збудована 1983 року. Про політичний підтекст можна сперечатися, але з інженерного погляду місце обрано ідеально: площадка нависає над Девдоракською ущелиною, і вниз іде урвище на кілька сотень метрів. Приїжджайте раніше - до полудня тут набивається вщент автобусів, а парковка маленька.

Ще кілька кілометрів угору - і ви на Хрестовому перевалі, найвищій точці дороги, близько 2379 м. Перевал відкритий цілий рік, але погода на ньому живе своїм життям: унизу може бути +25 і сонце, а нагорі - вітер і хмара, що сіла просто на асфальт. Навіть улітку тримайте теплу куртку напохваті.

На самому перевалі є характерна деталь, яку легко проскочити: мінеральні джерела біля дороги, де скелі забарвлені рудими патьоками від залізистої води. Вода з них пузириться і цілком питна - місцеві зупиняються набрати. Сам підйом до перевалу - найкраща частина дороги для зйомки: якщо їдете пасажиром, тримайте камеру напоготові, бо краєвиди на долину змінюються буквально за кожним поворотом, а безпечних місць зупинитися на серпантині небагато. Докладніше про сам курорт і Хрестовий перевал - у картці Гудаурі.

Степанцмінда, Дар’ял і кордон

З перевалу дорога спускається до Степанцмінди (стара назва - Казбегі), останнього великого селища. Над ним на пагорбі стоїть Троїцька церква Гергеті на тлі Казбека - листівковий символ країни; подробиці підйому до неї зібрані в картці Гергеті. Якщо ви їдете одним днем, Степанцмінда - точка розвороту: далі на північ починається Дар’яльська ущелина й російський кордон.

Північніше Степанцмінди дорога йде в Дар’яльську ущелину - вузький каньйон Тереку, дном якого проходить кордон Росії та Грузії. Тут же єдиний сухопутний автоперехід між країнами - Верхній Ларс. Їхати туди просто «подивитися» сенсу мало: це робочий пункт пропуску з чергами з фур. Якщо кордон вам потрібен у справі, деталі - у статті Верхній Ларс.

Але короткий відрізок від Степанцмінди в бік ущелини проїхати варто, навіть якщо кордон перетинати не збираєтеся. Дорогою - монастир Дар’ялі на скелі й сам вхід у каньйон, де гори стискаються до вузької щілини, а Терек гримить по каменях. Розвертатися зручно біля монастиря, до самої прикордонної зони доїжджати не потрібно. Це додасть до маршруту хвилин сорок, але дає зрозуміти, чому цю дорогу століттями вважали воротами через Кавказ.

День чи два: як обрати

Коротко про розвилку, заради якої багато хто й відкриває цю статтю. Одноденний формат підходить, якщо ваша мета - сама дорога, перевал і краєвиди, а до Гергеті ви готові не підніматися або піднятися швидко місцевим джипом. Тоді все вкладається у світловий день, і ввечері ви вже в Тбілісі. Дводенний варіант потрібен, якщо хочеться без поспіху погуляти Степанцміндою, зустріти світанок під Казбеком і спокійно дійти до Троїцької церкви пішки - тоді ночівля в селищі обов”язкова, і це вже інший сценарій, розібраний у дводенному маршруті. Загальне правило: якщо в прогнозі на перевалі хмарно, не женіть - краще залишитися на ніч і спіймати ясний ранок, ніж марно проїхати 300 км заради краєвиду в тумані.

Що врахувати на дорозі

• Кілометраж і час - округлені орієнтири. Реальні цифри залежать від трафіку, ремонту на підйомі до перевалу й кількості фото-зупинок.
• Узимку перевал непередбачуваний. Дорога офіційно відкрита цілий рік, але при снігопадах і сходженні лавин ділянку біля Гудаурі тимчасово закривають, іноді на кілька годин. Стан траси перевіряйте перед виїздом.
• Заправляйтеся заздалегідь. Нижче Пасанаурі заправок вистачає, вище їх мало; беріть повний бак ще в долині.
• Погода нагорі змінюється швидко. Тепла куртка й вода в машині зайвими не будуть навіть у липні.

Машину під цей маршрут зручніше взяти заздалегідь - дивіться розділ оренди авто. Якщо хочеться тієї ж дороги, але з ночівлею й підйомом до Гергеті, є готовий план на два дні; інші ідеї - у розділі маршрутів.