Трек Местія - Ушгулі за 4 дні

Трек Местія - Ушгулі - це класичний піший маршрут Верхньої Сванетії: чотири дні, близько 55-58 км і ночівлі в гірських селах, а не в наметі. Пройти під силу будь-кому, хто нормально ходить цілий день із рюкзаком: стежка натоптана й розмічена, спиш і їси в гестхаусах, а сумарний набір висоти за всі дні - близько 3200-3500 м. Нижче - розбір за днями, де саме брід через річку, що за перевал посередині шляху, скільки брати готівкою і що покласти в рюкзак.

Одразу розмежуймо: це піший трек, а не автоподорож. Якщо хочеться просто доїхати до Ушгулі позашляховиком і повернутися, дивіться авто-маршрут у Сванетію за 3 дні - там та сама звʼязка Местії та Ушгулі, але на колесах. Тут же йдеться про ноги: ті самі вежі й льодовики, тільки ви проходите їх власним ходом, знизу вгору.

Кому підходить і наскільки складно

Це хороший перший багатоденний трек. Нести важкий рюкзак, ставити табір і готувати не потрібно: щовечора ви приходите в село, де є ліжко, душ і гаряча вечеря. Складність - середня, але не обманюйтеся словом «гестхауси»: дні 2 і 3 набирають під тисячу метрів, а день 3 з бродом річки та перевалом виснажує по-справжньому. Якщо ходите в гори бодай іноді й не боїтеся довгого дня, впораєтеся. Якщо це ваш найперший похід - беріть чотири дні, а не три: зайва ночівля в Іпрарі розвантажує важку середину. Сильні ходоки вкладають той самий шлях у три дні, а з однією ночівлею в Адіші - навіть у два, але чотириденний графік найзбалансованіший: короткі перший і останній дні лишають сили на важкий середній день із бродом і перевалом.

Набір висоти тут оманливий: по прямій від Местії (~1500 м) до Ушгулі (~2100 м) лише близько 600 м, але йдете ви не навпростець - щодня це підйом на хребет і спуск у долину, тому сумарно набігає понад 3000 м. Саме ці щоденні «вгору-вниз», а не фінішна висота, і виснажують ноги найдужче.

Рюкзак можна нести не весь: у селах домовляються, щоб багаж перекинули на коні до наступної ночівлі, а ви йшли без ваги. За брід через річку у високу воду місцеві теж перевозять на коні - про це нижче.

Сезон: усе тримається на воді та снігу

Трек ходять приблизно із середини червня до середини жовтня, але місяць обирати варто свідомо, і впирається все в одну річку та один перевал.

• Червень - найвища вода. Брід Адішчали в цей час буває по стегно і справді небезпечний; без коня краще не потикатися. На перевалі ще лежить сніг.
• Липень - серпень - найстійкіша погода і пік сезону. Людей більше, зате стежка суха, а на річці завжди чергують із кіньми.
• Вересень - багатьом найкращий місяць: вода в річці падає до мінімуму (часто переходять пішки), менше людей, починаються осінні барви.
• Жовтень - край сезону. Нижче гарно, але на перевалі вже може випасти сніг, а погодне вікно коротке.

Взимку трек не ходять: сніг закриває і перевал, і підходи. Хай що обіцяє прогноз, у горах Сванетії він змінюється за годину, тож дощовик і теплий шар кладуть щомісяця.

День 1: Местія - Жабеші

Розминочний день, близько 16-18 км, набір близько 700 м і скидання близько 500 м за 4-6 годин ходу. Від Местії стежка йде на схід долиною Мулахі - спершу вздовж річки, повз села з вежами, без крутих підйомів. Це день, щоб розходитися, перевірити взуття й не загнати себе в перший же вечір. Ночівля - у Жабеші, сванському селі, звідки добре видно зелений розмах долини.

День 2: Жабеші - Адіші

Короткий за кілометрами (10-12 км), але з характером: набір близько 800-900 м за 3-5 годин. Від Жабеші стежка круто лізе через ліс на хребет (сідловина десь за 2500 м), а потім спускається в Адіші. Це найглухіше село маршруту, лише кілька дворів на висоті близько 2000 м. Електрику й звʼязок тут ловлять плямами, а гестхаусів - на пальцях, тому ввечері в сезон буває тісно.

Забронювати ночівлю в Адіші заздалегідь складно: телефони є не в усіх, інтернет зникає. На практиці або господар попереднього гестхауса телефонує вперед і домовляється, або ви приходите й стукаєте в дім із вивіскою. У розпал сезону розумно вийти з Жабеші раніше, щоб не лишитися без місця.

День 3: Адіші - перевал - Іпрарі

Найдовший і найважчий день: близько 18-19 км, набір до 1200 м і майже стільки ж скидання (близько 1070 м), 6-9 годин на ногах. Саме заради нього закладають чотири дні, а не три.

Через годину після Адіші (приблизно 5-6 км) стежка виходить до броду річки Адішчала під язиком льодовика Адіші - це єдина серйозна переправа на маршруті. У червні-серпні води багато, течія сильна, і переходити вбрід буває небезпечно; тому біля річки чергують місцеві з кіньми й перевозять вас із рюкзаком на той берег за 20-30 GEL з людини. У вересні-жовтні вода падає, і багато хто переходить сам, але палиці для цього потрібні обовʼязково. Не геройствуйте: якщо вода вища за коліно й напір сильний, платіть за коня, це саме той випадок.

Після броду починається головний підйом дня - близько 700 м до перевалу Чхутнієрі (на частині англомовних карт він же Чхундері), найвищої точки треку на 2650-2720 м (заміри в джерел різняться). Нагорі вітряно й холодно навіть у липні, зате звідси на всю ширину постає сніжна стіна масиву Шхара. Далі - довгий спуск долиною до Іпрарі (або до сусіднього Халде), де ночівля 3.

День 4: Іпрарі - Ушгулі

Фінішний день легший: 10-12 км, набір близько 500 м і скидання близько 440 м, 3-4 години. Стежка приводить в Ушгулі - громаду камʼяних веж під масивом Шхара, обʼєкт ЮНЕСКО і одне з найвищих постійно населених місць Європи (~2100 м). Після чотирьох днів підйому приходити сюди пішки, а не приїздити джипом, - зовсім інше відчуття.

Ночівлі, гроші і як назад

Сплять у гестхаусах - це домівки місцевих із напівпансіоном (вечеря і сніданок включені). Орієнтир - 50-80 GEL з людини за ніч у селах і 60-100 GEL в Ушгулі. Самостійний трек цілком укладається приблизно в 300-450 GEL: три ночі з їжею, зворотна маршрутка й перекуси в дорогу; з гідом чи конем-носієм - дорожче. Беріть готівку в ларі: банкоматів і терміналів у селах немає, платити карткою ніде.

З Ушгулі назад у Местію їде маршрутка або шеринг-джип за 40-50 GEL з людини - приблизно дві години трясіння розбитою дорогою (~45 км). Зазвичай є ранковий рейс і пара денних (як правило, близько 13-14 години), під прихід груп із треку; приватник довезе швидше, але візьме близько 200 GEL. З Местії далі їдуть у Кутаїсі чи Тбілісі; якщо плануєте взяти авто на решту Грузії, це зручно зробити заздалегідь, уже повернувшись із гір.

Що взяти із собою

• Розношені трекінгові черевики і палиці - палиці критичні і на броді, і на довгих спусках дня 3.
• Дощовик і штани від дощу, плюс теплий шар: на перевалі холодно й вітряно навіть улітку.
• Сандалі або капці для броду - переходити річку в черевиках не треба.
• Вода на 2+ літри, перекуси, крем від сонця й окуляри (на висоті пече).
• Готівка в ларі і офлайн-карта (стежка місцями йде від звʼязку; заздалегідь завантажте карту Сванетії).
• Рюкзак реально полегшити, домовившись про коня під багаж на день-два.

Самому чи з гідом

Трек спокійно проходять самостійно: стежка читається, ночівлі по селах, заблукати складно. Гід або організований тур потрібні, якщо не хочеться взагалі думати про логістику, ночівлі та мову, - тоді все бронюють за вас, а на броді й перевалі поруч людина, яка ходить тут щосезону. Проміжний варіант - іти самим, але взяти коня під рюкзак на важкі дні.

Якщо зайшла Сванетія і хочеться ще високогірʼя з вежами, на іншому кінці Грузії чекає Тушетія - туди дістаються джипом через перевал Абано, а долинами національного парку теж прокладені піші стежки. Інші ідеї - у розділі маршрутів.