Тушетія джипом: дорога Абано, Омало і Дартло

Тушетія - найважчодоступніший населений куток Грузії: гірська область на північному сході, куди веде одна ґрунтова дорога через перевал Абано (~2826 м), і та відкрита лише з середини червня до середини жовтня. Від Тбілісі до Омало близько 190 км і 5,5-6 годин, з яких половина - розбитий серпантин, де потрібен тільки позашляховик. Зараз, у липні, дорога в сезоні, і це найкращий час для поїздки. Нижче - розбір за точками: де пересісти на джип, що за перевал Абано, чим живуть вежові села Омало й Дартло та що врахувати, щоб поїздка не обернулася проблемою.

Одразу головне: це маршрут лише для позашляховика. Не «бажано», а фізично - легкова цією дорогою не пройде, покриття розраховане на 4x4 з високим кліренсом. Якщо своєї такої машини немає, беруть джип із водієм із Тбілісі, Телаві чи Алвані або місце в місцевому шеринг-джипі. За духом це найближчий родич дороги в Сванетію: теж високогір”я, теж вежі, теж потрібен повний привід.

Про варіанти дістатися варто сказати докладніше, бо від цього залежить і бюджет, і нерви. Перший спосіб - приватний джип із водієм від самого Тбілісі: найдорожче, зате вас везуть «під ключ» і не треба нічого узгоджувати. Другий, найходовіший у місцевих, - доїхати своїм ходом до Алвані чи Телаві й там сісти в шеринг-джип: старі «Деліки» й «Патроли» набирають пасажирів і йдуть угору, це помітно дешевше, але за розкладом «коли набереться машина». Третій - організований тур із трансфером і ночівлями, зручний, якщо не хочеться взагалі ні про що думати. Свій позашляховик має сенс гнати, тільки якщо у вас реальний офф-роуд-досвід; Абано - не місце для першого знайомства з бездоріжжям.

Сезон і чому все тримається на дорозі

Уся логістика Тушетії зав”язана на перевалі Абано. Він закритий снігом приблизно з середини жовтня до середини червня, і це не формальність: узимку область майже порожніє, місцеві спускаються в Кахетію, а зв”язок із зовнішнім світом іде лише гелікоптером. Тому вікно для поїздки вузьке - літо й рання осінь. У червні на схилах квітнуть трави, липень-серпень - найстійкіша погода для треків, у вересні приходять осінні барви, а наприкінці вересня дорогою женуть униз отари овець: якщо потрапите на цей перегін, будьте готові подовгу стояти, пропускаючи стада.

Навіть у сезон дорога живе за своїми правилами. Після дощу ґрунтівку розмиває, і час у дорозі зростає; іноді ділянку закривають на кілька годин, поки зійде багно чи поправлять полотно. Планувати день у день «туди-назад» не варто - Тушетія не про це. Закладайте щонайменше дві ночі, краще три.

Тбілісі - Алвані: асфальтова частина

Перші сто з гаком кілометрів - звичайна дорога через Кахетію. Через Гомборський перевал ви спускаєтеся у винну долину Алазані, минаєте Телаві і доїжджаєте до Квемо-Алвані - останнього рівнинного селища. Тут закінчується асфальт і починається власне Тушетія: пересідають на джип (якщо їхали своїм ходом), заправляють повний бак і беруть воду. Вище заправок немає взагалі, а до Омало ще кілька годин.

Перевал Абано: серце маршруту

Від Алвані до Омало - близько 70 км ґрунтівки і 3,5-4,5 години ходу. Це той самий відрізок, заради якого потрібен джип: вузька колія, вирубана в схилі, серпантин без огорожі та урвища в сотні метрів. Кульмінація - перевал Абано, близько 2826 м, одна з найвищих проїзних точок Кавказу. Сніг тут лежить навіть на початку літа, а погода змінюється миттєво: щойно було сонце - і ось ви в”їжджаєте в хмару, де видимість падає до кількох метрів.

Пара чесних застережень. Цю дорогу регулярно називають однією з найнебезпечніших у світі, і не на порожньому місці: тут щороку трапляються смертельні аварії, майже завжди через лихацтво чи недосвідчених за кермом. Не сідайте на цей серпантин втомленим, не намагайтеся обганяти й не виїжджайте ввечері - до темряви ви маєте бути вже в Омало. Якщо сумніваєтеся у своїх силах, найкращий варіант - місцевий водій: ці люди їздять Абано щодня і знають кожен поворот. На самому верху, просто на перевалі, стоїть крихітне кафе «Над хмарами» з еспресо й хачапурі - гарний привід видихнути після підйому.

Омало і фортеця Кесело

За перевалом дорога спускається до Омало (~1880 м) - головного селища Тушетії та бази для всіх вилазок. Воно ділиться на Нижнє й Верхнє Омало; вище, на скельному уступі, стоїть фортеця Кесело. Її збудували в 1230-ті, під час монгольської навали: спершу було 13 кам”яних веж, куди ховалися мешканці під час набігів - спочатку монголів, потім дагестанських племен. До XX століття майже всі вежі зруйнувалися, але з 2003 року п”ять із них відновили традиційним способом. Піднятися до них варто надвечір: на заході сонця вежі на тлі снігових вершин - головний кадр Тушетії.

В Омало є де переночувати - це гестхауси в будинках місцевих, із домашньою їжею й без вишуканостей. Звідси радіально ходять і їздять навколишніми селами; електрику дають не завжди й не всюди, мобільний зв”язок ловить плямами. Це частина досвіду: Тушетія лишається місцем, куди цивілізація дотягнулася лише наполовину.

Про їжу окремо: тушинська кухня помітно відрізняється від того, що подають у Тбілісі. Тут роблять хінкалі з бараниною, місцевий овечий сир гуда, який кладуть навіть у кашу, і котрі - пласку перепічку із сиром і кисломолочним сиром. Усе це в гестхаусах готують по-домашньому, зі своїх продуктів; вегетаріанцю варто попередити господарів заздалегідь, бо м”ясо тут в основі майже всього. Вечорами вечерю часто накривають спільним столом, і це, мабуть, найкращий спосіб розговоритися з місцевими й іншими мандрівниками. Плануючи дні в Омало, не женіться за списком сіл: половина задоволення - просто повільно пожити на висоті, поки внизу плавиться літня Кахетія.

Дартло: вежове село

Класична вилазка з Омало - у Дартло, приблизно 12 км ущелиною (~2000 м). Це, мабуть, найкрасивіше село Тушетії: темні сланцеві будинки ліпляться до схилу над річкою, між ними стирчать старі кам”яні вежі. Постійних мешканців тут майже немає - село оживає лише на теплий сезон, коли повертаються родини й відчиняються пара гестхаусів. Над Дартло на схилі стоїть окрема сторожова вежа Квавло; підйом до неї пішки займає пів години-годину й дає найкращий краєвид на село згори.

Національний парк та інші села

Дартло - не єдина мета в окрузі. Уся територія входить до національного парку Тушеті, і від Омало розходиться близько десятка розмічених стежок - від одноденних прогулянок до шестиденних треків; карту з маршрутами продають у візит-центрі парку просто в Омало. Якщо їдете не на один день, варто вибратися далі ущелинами.

Найближче - Шенако (близько 8 км від Омало), охайне село з церквою XIX століття, і за ним Дікло (близько 15 км) із рештками старої фортеці XVII століття на самому кордоні. В інший бік - Бочорна: на висоті 2345 м це офіційно найвище постійно населене село Європи, хоча «постійно» тут умовність - узимку в ньому лишається лічена кількість людей. Класична піша петля з Омало саме пов”язує ці села: Омало - Шенако - Дікло і далі ущелиною. Навіть якщо ви за кермом, частину шляху між селами приємніше пройти ногами - масштаб гір зі стежки відчувається зовсім інакше, ніж із вікна джипа.

Що врахувати

• Лише позашляховик і тверезий водій. Дорога через Абано не пробачає помилок; смертельні аварії тут майже завжди через лихацтво. Не їдьте ввечері й втомленим.
• Прикордонна зона. Частина Тушетії межує з російськими Дагестаном і Чечнею; для деяких віддалених зон потрібен перепустка. Уточнюйте на в”їзді та в адміністрації національного парку - правила змінюються, не вигадуйте їх за них.
• Готівка. Банкоматів у Тушетії немає, карткою платити ніде. Беріть достатньо ларі на всі дні.
• Зв”язок і електрика - з перебоями. Завантажте офлайн-карти заздалегідь і не розраховуйте на постійний інтернет.
• Заправка - в Алвані. Вище пального не купити; виїжджайте з повним баком і запасом.

Позашляховик під цей маршрут зручніше взяти заздалегідь - дивіться розділ оренди авто. Якщо сподобалася ідея високогірних веж і серпантинів, схожі за духом маршрути - у Хевсуретію з Шатілі та Муцо та Сванетію, Местіа та Ушгулі; інші плани - у розділі маршрутів.