Парк Боржомі-Харагаулі: стежки і як дістатися

Боржомі-Харагаулі - один із найбільших національних парків Грузії та всієї Європи: понад 1000 км² гірських лісів Малого Кавказу з мережею пішохідних і кінних маршрутів. Це місце не для однієї фотографії, а для походу - на день чи на кілька, з ночівлями в притулках серед лісу.

Якщо коротко: сюди їдуть не «подивитися пам’ятку», а провести час на стежці. На відміну від точкових місць на кшталт фортеці чи монастиря, парк працює інакше - ви обираєте маршрут до снаги й часу, реєструєтеся й ідете в ліс. Нижче - що це за парк, які є стежки, як до нього потрапити і що врахувати, щоб похід минув гладко.

Чим відомий парк

Парк засновано 1995 року - за підтримки Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) та уряду Німеччини - і відкрито для відвідувачів 2001-го. Це був перший національний парк на Кавказі, і відтоді він лишається одним із найбільших у Європі: його територія перевищує 1000 км² (понад 100 000 гектарів) і охоплює одразу шість муніципалітетів - від курорту Боржомі й Харагаулі до Ахалцихе, Адигені, Хашурі та Багдаті. Згодом парк увійшов до європейської мережі природоохоронних територій PAN Parks, що підтверджує його рівень як дикої природи, так і туристичної інфраструктури.

Це величезний лісовий масив у горах Малого Кавказу, багатий на рослинність і тваринний світ: тут водяться благородний олень, козуля, сарна, а з великих хижаків - бурий ведмідь, вовк і рись. Більшість звірів обережні й на очі трапляються рідко, але сліди їхньої присутності на стежках помітні, і парк - одне з небагатьох місць у Грузії, де реально відчути, що йдеш справжньою дикою територією. Головна ж цінність парку для мандрівника - розвинена й добре розмічена мережа стежок, завдяки якій тут зручно ходити в самостійні походи без гіда.

Що подивитися та чим зайнятися

У парку прокладені маршрути на будь-який запас сил: від коротких прогулянок на пару годин до багатоденних треків із ночівлями в гірських притулках. Стежки ведуть через букові та хвойні ліси, уздовж струмків, до оглядових точок і лук. Дорогою трапляються джерела та стоянки, а восени ліс особливо гарний. Головне - вибрати маршрут до снаги й зареєструватися перед виходом.

Які є маршрути

Стежки в парку пронумеровані й марковані, у кожної своя назва - це зручно, бо можна заздалегідь прикинути сили й час. Для одноденної вилазки гарні короткі маршрути: наприклад, інформаційна стежка близько 3 км просто від візит-центру (пара годин неквапливим кроком) або стежка Лікані - кільце приблизно на 9 км. Коротка інформаційна стежка підходить і родинам із дітьми, і тим, хто хоче просто «спробувати» парк без серйозного навантаження. Із серйозніших одноденних - «стежка слідів» завдовжки близько 17 км, уже на повний день ходьби, з помітним набором висоти. Між цими крайнощами є й середні варіанти, тож підібрати маршрут під свою форму й запас часу неважко.

Справжня родзинка парку - багатоденні треки з ночівлями в притулках. Найвідоміший із них - стежка Ніколоза Романова: близько 40 км за три дні, вона перетинає парк від кордону Лікані під Боржомі до кордону Марелісі й помітно втрачає висоту наприкінці. Є й панорамний маршрут приблизно на 31 км (два дні) з найвідкритішими краєвидами на хребти, і довга стежка Святого Андрія - близько 54 км, яку проходять за чотири-п’ять днів. Точні довжини й стан конкретних стежок завжди уточнюйте у візит-центрі: частину маршрутів сезонно закривають, а цифри в різних джерел трохи різняться.

Частина маршрутів відкрита не лише для пішоходів, а й для верхової їзди - парком водять кінні тури, і це добрий варіант, якщо хочеться пройти довгий відрізок без повного навантаження на ноги. Ночівлі на багатоденних стежках облаштовані в простих дерев’яних притулках і на обладнаних стоянках; розкоші там немає, але є дах, місце під намет і, зазвичай, джерело води поблизу. Саме ця продумана інфраструктура - розмічені стежки, притулки, кордони з рейнджерами - і відрізняє Боржомі-Харагаулі від «дикого» походу навмання: тут можна йти кілька днів удалині від доріг, але зі зрозумілою логістикою й запасним варіантом на випадок негоди.

Окремо варто сказати про краєвиди. Значна частина парку - густий ліс, і на коротких стежках ви здебільшого йдете під наметом дерев; по-справжньому відкриті панорами на хребти Малого Кавказу починаються вище, на лучних ділянках і гребенях, куди виводять панорамний і довгі маршрути. Тому, якщо їдете саме за великими краєвидами, а не лише за лісовою прогулянкою, закладайте хоча б один повний день і маршрут серйозніший.

Що врахувати під час відвідування

Перед походом зайдіть до візит-центру (у Боржомі чи Ацкурі), візьміть карту та уточніть стан стежок і погоди. Головний візит-центр і адміністрація парку - у Боржомі, на вулиці Месхеті; другий центр працює в Харагаулі, з іншого боку масиву. Реєстрація перед виходом на стежку обов’язкова й безкоштовна: вам оформлять дозвіл на маршрут, для якого знадобиться паспорт або посвідчення особи. Це не бюрократія заради галочки, а безпека - у разі чого рейнджери знають, кого й де шукати.

За ночівлю в парку беруть символічну плату: орієнтовно кілька ларі за місце в кемпінгу й помітно більше за ліжко в притулку (актуальні тарифи уточнюйте у візит-центрі - вони змінюються). На довгі маршрути потрібні вода, дощовик і теплий одяг: у горах прохолодно навіть улітку й погода змінюється швидко. Ночівлі в притулках і кемпінгах плануйте заздалегідь.

Їжу й воду на стежку беріть із собою: крамниць усередині парку немає, а поповнити запаси можна лише в Боржомі чи Харагаулі перед виходом. Мобільний зв’язок у глибині масиву нестабільний, тож маршрут і точки ночівель краще узгодити заздалегідь і лишити план у візит-центрі. Улітку стануть у пригоді засіб від комах і головний убір, навесні та восени - непромокальне взуття: стежки після дощу розкисають. І не женіться за довжиною заради галочки

• перепади висот тут відчутні, і краще пройти короткий маршрут із задоволенням, ніж повзти довгим з останніх сил.

Найкращий час для походів - від кінця весни до початку осені; у травні-червні схили цвітуть рододендроном, а в жовтні ліс стоїть золотим. Узимку парк не для випадкових прогулянок: вище в горах лягає сніг, частина стежок закрита, і в холодний сезон тут ходять хіба що на снігоступах спеціально розміченими маршрутами.

Як дістатися та звідки стартувати

Найпростіше заходити в парк із боку Боржомі - це близько 160 км від Тбілісі, приблизно 2,5 години потягом або машиною; у самому Боржомі розташований головний візит-центр, де оформлюють маршрути. У парку кілька точок входу, і від того, яку ви оберете, залежить, до яких стежок буде ближче. Кордон Лікані за пару кілометрів від Боржомі - зручний старт для одноденних і довгих маршрутів на сході парку; із західного боку заходять через Марелісі (район Харагаулі), а з півдня - через Ацкурі, де теж є контрольний пункт. Між Боржомі та Харагаулі ходить потяг, тож наскрізні маршрути через увесь масив можна спланувати із закиданням на одному кінці та виїздом на іншому - зручно, якщо не хочеться вертатися тією самою стежкою.

Своїм ходом дістатися реально, але з пересадками, тому багато хто бере машину: так простіше під’їхати до потрібного кордону й не залежати від розкладів. Незалежно від точки входу, почати варто з візит-центру: там дадуть карту, підкажуть, які стежки відкриті просто зараз, і оформлять реєстрацію. Як орендувати авто в Грузії, дивіться в розділі оренди авто; базою при цьому зручно зробити Боржомі з його житлом і кафе.

З’їздити в парк одним днем із Тбілісі теоретично можна, але тоді на саму стежку лишиться всього кілька годин - краще заночувати в Боржомі й вийти на маршрут зранку, поки свіжо й світло. За один короткий візит парк розкривається лише почасти: щоб відчути його масштаб, варто виділити хоча б повний день, а в ідеалі - лишитися на багатоденний трек.

Поблизу

Базою для походу служить курорт Боржомі з його мінеральними водами, а неподалік, у горах, лежить гірськолижний Бакуріані. Об’їхати місця регіону зручніше машиною - як узяти авто, дивіться в розділі оренди авто; інші місця - у розділі що подивитися.