Боржомі: мінеральні води, парк і як дістатися

Боржомі - найвідоміший бальнеологічний курорт Грузії, захований у зеленій Боржомській ущелині. Сюди їдуть заради мінеральної води, що б’є просто в центральному парку, заради прохолоди хвойних лісів і неквапного курортного ритму з парком, канатною дорогою та спадщиною Романових.

Ця сторінка - про сам курорт: парк, мінеральні джерела та канатну дорогу. Докладний путівник містом як базою для поїздки - де зупинитися, поїсти і що подивитися поруч - у гайді містом Боржомі.

Чим відомий курорт

Боржомі стоїть у Боржомській ущелині регіону Самцхе-Джавахеті, приблизно за 160 км від Тбілісі й на висоті близько 794 метрів. Прославили його мінеральні води вулканічного походження з природною газацією: їх почали активно розливати й вивозити з Грузії ще в 1890-х роках, і сьогодні «Боржомі» - один із найвпізнаваніших грузинських брендів.

Курортом у сучасному сенсі Боржомі став за Романових. 1871 року маєток отримав великий князь Михайло Миколайович, а його син, великий князь Микола, у 1890-х роках збудував парк і палац у сусідньому Лікані. Після 1921 року особняки перетворили на санаторії, і Боржомі лишався популярним курортом увесь радянський період.

Що за вода Боржомі

Варто розуміти, що саме ви п’єте. «Боржомі» - природна газована гідрокарбонатно-натрієва мінеральна вода вулканічного походження. Вона піднімається до поверхні з великої глибини під тиском природного вуглекислого газу і, на відміну від багатьох мінеральних вод, не встигає охолонути дорогою нагору - із землі виходить теплою, близько 38-41 °C. За складом це доволі насичена вода: у ній понад шістдесят мінералів і мікроелементів, а солоність і «содовий» присмак - саме від високого вмісту гідрокарбонатів і натрію.

Світову славу вода здобула у XIX столітті. За поширеною версією, на джерела 1829 року натрапили солдати Херсонського гренадерського полку, а в другій половині століття воду розсмакувала й російська імператорська родина: за великого князя Михайла в Боржомі налагодили промисловий розлив, і вже до 1890-х «Боржомі» знали по всій Російській імперії. Сьогодні воду випускає компанія IDS Borjomi і експортує приблизно до сорока країн. Був в її історії й гучний епізод: 2006 року Росія заборонила ввезення грузинської мінералки, і заборона протрималася до 2013 року.

З брендом пов’язана й гарна деталь: на етикетці «Боржомі» зображено оленя, а фірмова зеленувата пляшка зроблена у впізнаваному «грузинському зеленому» кольорі. За легендою саме олень колись і вивів людей до цілющого джерела - цю історію виробник дбайливо підтримує, і олень лишається символом марки вже понад століття.

Ще одна деталь, що пояснює смак: вважається, що вода в цих джерелах дуже «стара» - на шлях крізь гірські породи в неї йдуть століття, за які вона й набирає свій мінеральний склад. Саме тому смак води з-під крана в парку помітно яскравіший і солоніший, ніж можна очікувати від пляшки із супермаркету: тут вона свіжа, тепла й не газована штучно. Багато хто приїжджає в Боржомі якраз щоб скуштувати воду «біля самого джерела» і порівняти зі звичною пляшковою - і це чесний привід для поїздки.

Що подивитися

Серце курорту - центральний парк із мінеральними джерелами. Тут стоїть ажурний питний павільйон, де з крана йде тепла мінеральна вода, а вздовж річки тягнуться алеї, містки та криті галереї-перголи. З парку можна піднятися канатною дорогою - згори відкривається панорама ущелини та зелених схилів.

Сам парк влаштований як довга зелена прогулянка вздовж річки: від входу з фонтаном-павільйоном алеї ведуть углиб ущелини, під лісисті схили, повз старі курортні будівлі. Увечері павільйон джерела підсвічують, і це одне з найвпізнаваніших місць Боржомі на світлинах. Парк спроєктовано ще в курортну добу, і відтоді він лишається головною прогулянковою віссю міста - сюди однаково приходять і приїжджі по воду, і місцеві родини на вечірній моціон.

Трохи далі, у Лікані, збереглися парк і палац, збудовані для родини Романових. Палац звели у 1892-1895 роках за проєктом архітектора Леонтія Бенуа в рідкісній для Грузії мавританській манері - як літню резиденцію імператорської родини. Він стоїть у парку над річкою, трохи західніше центру, і лишається однією з найпомітніших споруд ущелини. А біля східної межі міста починається національний парк Боржомі-Харагаулі - один із найбільших у Грузії, з розміченими пішими стежками різної довжини.

Окрема місцева пам’ятка - вузькоколійна залізниця «Зозуля» («Кукушка»), що веде з Боржомі в гірський Бакуріані. Її проклали ще наприкінці XIX століття, а один із мостів дорогою спроєктували в бюро Гюстава Ейфеля; сьогодні рух нею час від часу припиняють, тож розклад уточнюйте на місці. Усе це - парк, канатка, Лікані та «Зозуля» - складається в неквапний курортний день, заради якого в Боржомі й варто затриматися.

Що врахувати під час відвідування

Мінеральну воду з парку п’ють курсами - традиційно при проблемах зі шлунком, печінкою та серцем, - але скуштувати її варто й просто заради враження: тепла й солонувата, вона зовсім не схожа на охолоджену пляшкову. П’ють її просто біля павільйону: вода безкоштовна, наберіть трохи в склянку чи пляшку і скуштуйте на місці. Будьте готові, що смак на любителя - тепла солонувата мінералка подобається далеко не всім із першого ковтка, і це нормально. Пити її літрами «про запас» не варто: це лікувально-столова вода з відчутною мінералізацією, і у великих кількостях без показань вона ні до чого.

Вхід до парку платний і недорогий (актуальну ціну дивіться в касі); усередині, крім джерела, є кафе, атракціони й оглядове колесо, тож на прогулянку легко йде півдня. Канатна дорога піднімає з парку на плато над ущелиною, де облаштовані оглядовий майданчик і кафе, - це найлегший спосіб побачити Боржомі згори. Боржомі лежить у горах, і навіть улітку в тіні ущелини прохолодніше, ніж на рівнині, тому легка тепла річ не завадить.

Пара практичних дрібниць. Біля входу в парк і на головній вулиці повно кіосків і крамниць, де продають ту саму «Боржомі» в пляшках, місцеві солодощі й сувеніри, тож привезти воду «з місця» додому легко. Алеї парку й стежка до канатки місцями йдуть угору і нерівним покриттям, тож зручне взуття стане в пригоді більше, ніж ошатне. Якщо ви приїжджаєте заради оздоровчого ефекту води й маєте хронічні хвороби, курс пиття розумніше узгодити з лікарем: це лікувально-столова мінералка, а не звичайна питна вода. І тримайте при собі трохи готівки - вхід, кафе й атракціони в парку зручніше оплачувати кешем, а як загалом влаштовані гроші й обмін валюти в Грузії, ми розбираємо окремо.

Коли краще приїхати

Курортний сезон у Боржомі - тепле півріччя, приблизно з травня до жовтня, і особливо літо. Поки в Тбілісі й на рівнинах стоїть спека, тут, у тіні соснової ущелини, помітно прохолодніше й легше дихається - тому в липні та серпні місто й парк оживають. Осінь гарна золотим лісом і меншою кількістю людей. Узимку парк і канатка працюють, але вечори холодні, а частина кафе на терасах зачинена; водночас зима - сезон сусіднього лижного Бакуріані, куди з Боржомі зручно підніматися. Якщо їдете заради самої води й прогулянки парком, вистачить і кількох годин; якщо хочеться поєднати з навколишніми горами й стежками - закладайте день-два.

Як дістатися

До Боржомі зручно доїхати з Тбілісі - це близько 160 км на захід, приблизно 2,5 години в дорозі. Ходять часті маршрутки (з автостанції біля метро «Дідубе») і прямий потяг; потяг повільніший, зате мальовничіший на останньому відрізку вздовж ущелини й прибуває на ошатний історичний вокзал. Автом дорога теж нескладна. З Кутаїсі - близько 3 годин, із Батумі - близько 5. Центральний парк із джерелами - у самому центрі міста, у пішій досяжності від вокзалу, тож спеціально шукати транспорт усередині Боржомі не треба. Якщо приїжджаєте автом, лишити його найпростіше біля входу в парк і далі йти пішки - увесь курортний центр компактний і легко обходиться за прогулянку. Докладніше про місто як базу - де зупинитися й поїсти - у гіді містом Боржомі.

Поблизу

На південь від Боржомі, в Ахалцихе, стоїть відреставрована фортеця Рабаті, а далі долиною Мткварі лежить печерне місто Вардзіа. За стежками йдіть до національного парку Боржомі-Харагаулі; інші місця - у розділі що подивитися.