Походи з Казбегі: Джута, Трусо, Гвелеті та Сно

Більшість їде в Казбегі заради одного кадру - церква Гергеті на тлі гори Казбек. Але Степанцмінда краще працює як база для кількох зовсім різних одноденних походів, і якщо обмежитися лише церквою, ви проґавите половину регіону. Коротко: водоспади Гвелеті - легка прогулянка на пів дня; долина Сно з кам’яними головами - короткий заїзд; долина Трусо - довгий, але рівний день із травертинами та мінеральними джерелами (і з прикордонним постом у кінці); Джута і масив Чаухі - серйозний гірський маршрут із крутим набором.

Степанцмінда як база для походів

Степанцмінда (стара назва - Казбегі) стоїть приблизно за 150 км на північ від Тбілісі, у кінці Військово-Грузинської дороги. Як сюди дістатися, докладно розібрано у статті як доїхати з Тбілісі в Казбегі, а сама дорога з зупинками - у маршруті Військово-Грузинською дорогою. Тут - про те, що робити, коли ви вже на місці.

До початку стежок дістаються трьома способами. Найдешевший - сезонні спільні шатли від місцевих агенцій у центрі селища: зазвичай вирушають близько 9:30 ранку, у Джути й Трусо є фіксований час зворотного рейсу, а поїздка туди й назад коштує близько 45 GEL. Другий варіант - приватне таксі, частіше позашляховик: орієнтир 60-70 GEL, зате їдете у своєму темпі. Третій - власна чи орендована машина. Практичний нюанс: шатл жорстко прив’язує вас до розкладу, і поєднати за один день два короткі виходи на ньому майже нереально - під такий план беріть таксі. Шатли ходять лише в сезон, зворотний рейс - у другій половині дня (у Трусо, наприклад, близько 17:00), і до цього часу треба повернутися до точки висадки; спізнився - дістаєшся сам або за окремі гроші.

Сезон для більшості стежок - приблизно з липня до вересня; на Чаухі сніг тримається найдовше через висоту перевалу. Погода в горах змінюється за хвилини: навіть сонячного липневого дня нагорі вітер і холодно, тож теплий шар одягу і вода потрібні завжди. Для активних виходів не завадить і медичне страхування - евакуація з гірської ущелини коштує дорого.

Гвелеті: найлегший вихід до водоспаду

Якщо хочеться розім’ятися першого ж дня або ви їдете з дітьми, почніть із водоспадів Гвелеті. Вони лежать на північ від Степанцмінди, у Дар’яльській ущелині річки Терек, приблизно за 6 км дорогою в бік кордону Верхній Ларс. Важлива поправка: частина путівників помилково відправляє до Гвелеті «на південь» - насправді це північ: і дорога, і Терек ідуть від селища вниз, до кордону Верхній Ларс.

Таксі довозить до висадки біля села Гвелеті (орієнтир 50-60 GEL), далі близько 30 хвилин пішки стежкою. Водоспадів два: нижній (Малий) простіший і доступніший, до верхнього (Великого) йти крутіше, місцями з легким лазінням по каменях. Верхній падає приблизно з 25 метрів; після дощу стежка розкисає, а каміння стає слизьким, тож взуття з протектором тут не розкіш. На все про все йде пів дня, і це чудовий варіант «після дороги з Тбілісі», коли на серйозний похід уже немає ні сил, ні світлового дня.

Долина Сно і кам’яні голови

Долину Сно зручно поєднати з поїздкою в Джуту: вона лежить на тій самій дорозі, приблизно за 10 хвилин їзди від Степанцмінди, якщо звернути з Військово-Грузинської дороги на дорогу Сно-Джута. Головна причина зупинитися - відкритий майданчик із велетенськими кам’яними головами.

Голови вирізав із місцевих гранітних валунів скульптор-самоук Мераб Піранішвілі - це портрети грузинських діячів культури: Шоти Руставелі, Іллі Чавчавадзе, Акакія Церетелі, Важі Пшавели та інших. Вхід - пожертва близько 5 GEL. У самому селі є ще руїни невеликої фортеці Сно, до яких можна піднятися, якщо лишився час. Окремого дня Сно не потребує, але як зупинка дорогою до Джути вона того варта.

Джута і масив Чаухі: головний гірський похід

Джута - це вже справжні гори. Село лежить приблизно за 20 км від Степанцмінди, близько 45 хвилин на позашляховику дорогою через Сно; останній відрізок розбитий, і звичайна легковичка його не завжди бере - більшість їде джипом або шатлом. Від Джути стежка веде до скельного масиву Чаухі: денний вихід до підніжжя й нижнього озера - це близько 13 км і 4,5-5 годин туди й назад, помірно за технікою, але з набором висоти близько 1100 метрів. Саме село стоїть приблизно на 2200 метрах, а стежка виводить вище 3000 - звідси й перепад; саме набір, а не відстань, тут і втомлює.

Перевал Чаухі (близько 3341 м) - один із найвищих «туристичних» перевалів Грузії, і відкривається він пізніше за інші. За перевалом, уже з боку села Рошка, лежать Абуделаурські озера - три високогірні озера різного кольору: зелене, блакитне й біле. Але одразу тверезе застереження: повне коло з Джути до озер і назад за день - це 12-14 годин, і багато хто повертає назад виснаженим. Якщо мета саме озера, розумніше закладати два дні з переходом Джута-Рошка (близько 19 км) і ночівлею; у самій Джуті є гестхауси, тож дводенний варіант цілком реальний. І ще: дорогу до Джути іноді перекриває через зсуви, тож стан проїзду краще уточнити в селищі перед виїздом.

Долина Трусо: травертини, мінводи і прикордонна зона

Трусо - повна протилежність Джуті: майже рівна долина без крутого набору, але довга. Стежка починається біля майже покинутого села Квемо-Окрокана поблизу Кобі, приблизно за 23 км від Степанцмінди на південний захід. Дорога від Квемо-Окрокани до фортеці Закагорі й назад забирає близько 6 годин пішки - це нескладно фізично, але пішки набігає близько 20 км ґрунтівкою вздовж Тереку. Хороший вибір, якщо хочеться кілометражу й незвичних краєвидів без вертикалі.

Дивитися в долині є на що: руді й білі травертини, червоний «гейзер», де мінеральна вода б’є з труби, бірюзове мінеральне озеро Абано, покинуті села Абано й Кетрісі з родовими вежами і, нарешті, фортеця Закагорі. Самі травертини - охоронна пам’ятка природи, і намивають їх ті самі джерела, що б’ють уздовж стежки.

Важливий момент, який змінює планування. Долина Трусо йде вздовж адміністративної межі з окупованою Південною Осетією. Біля фортеці Закагорі стоїть грузинський прикордонний пост, далі туристів не пускають - це точка розвороту. Беріть із собою паспорт (паперовий, не лише фото в телефоні): документи на посту перевіряють. Для звичайної прогулянки до сіл Абано, Кетрісі й до Закагорі окремий дозвіл не потрібен; він потрібен лише для дальшого озера Келіцаді - безкоштовний дозвіл оформлюють у прикордонної поліції (за паспортом, на посту або заздалегідь заявкою). Правила в прикордонній зоні можуть змінюватися, тож актуальну ситуацію варто уточнити в прикордонників або в туристичному інфоцентрі Степанцмінди перед виходом.

Який похід обрати

Усе залежить від того, скільки у вас часу й сил. На пів дня і без навантаження - Гвелеті плюс швидкий заїзд до кам’яних голів Сно; це зв’язка для сімей і для дня приїзду. На повний день, помірно й без крутого набору - Трусо: довго, але рівно, і з найнезвичнішою картинкою в регіоні. На справжній гірський день, якщо ноги готові до 1100 метрів угору, - Джута і Чаухі; за озерами ж краще йти два дні.

Якщо день лише один, а класику з церквою теж хочеться, схема проста: зранку - підйом до Гергетської церкви заради відкритого Казбеку, а в другій половині - Сно й Гвелеті, які не потребують раннього старту. Усе, що подивитися в самому селищі й довкола, зібрано в путівнику по Степанцмінді, а якщо ви їдете з Тбілісі з ночівлею - згодиться готовий план Тбілісі - Казбегі за 2 дні.

Що взяти на будь-який із цих виходів: воду, перекус, вітрівку й теплий шар, головний убір від сонця та взуття з нормальним протектором - на осипах і мокрій траві кросівки з гладкою підошвою ковзають. Виходити краще раніше: до полудня Казбек і вершини часто затягує хмарами, а по обіді в горах частіше йде дощ.